Обов’язкове накопичення пенсій: які країни запровадили і чому ця реформа невдала

Починаючи з 1996 року більшість країн Латинської Америки, зокрема Чилі та Аргентина, запровадили обов'язкову накопичувальну пенсійну систему. Згодом до другого рівня, що базується на основі відкриття індивідуальних рахунків і приватному управлінні, долучилися деякі країни Центральної та Східної Європи: Польща, Угорщина, Казахстан, Латвія, Болгарія, Хорватія, Естонія, Румунія та інші. Про це в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» розповів старший спеціаліст з питань соціального захисту Міжнародної організації праці Кенічі Хіросе.

Також експерт додав, що ці країни зменшили державні пенсійні системи, переспрямовуючи частину пенсійних внесків на приватні ощадні рахунки.

Щодо того, чи була успішною така реформа. Як приклад, експерт наводить Угорщину, де в 1998 році на хвилі ейфорії розриву з радянським минулим запровадили накопичувальну систему. Спочатку всі були в захваті: людина бачить кошти на своєму рахунку, які повинні їй виплачувати при виході на пенсію. Також позитивно сприймалось і те, що у випадку смерті залишок мав би перераховуватись утриманцям цієї людини і так далі. Проте вже під час попередньої фінансової кризи 2008 року Угорщина прийняла рішення про відмову від другого рівня. Вони повернули всі ці кошти в солідарну систему.

Читайте також: Чи не припинять виплачувати пенсії через дефіцит Пенсійного фонду, який вже позичає гроші: ексвіцепрем’єр Розенко

Ще один приклад — Болгарія, яка в 2000 році запровадила другий рівень. Кенічі Хіросе розповідає, коли в них настав час першим пенсіонерам, які вкладали гроші в приватні фонди, отримувати свої виплати, з'ясувалося, що ця частина набагато нижча за ту, що йшла з солідарної системи. І для відновлення виплат, які б люди отримували при солідарній системі, країна була змушена переводили кошти назад.

Фото Сергія ТУШИНСЬКОГО, «ФАКТИ»